Михайло Надкерничний (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Вечір… Легенький вітерець кружляє навколо берези, наче залицяється до неї, ніби щось шепоче їй сонній, ніжно обіймаючи її тонкий білокрилий стан і легенько розчісуючи її гілочки – косички. Повний місяць з темного безхмарного неба, розливає своє срібне світло на весняну землю, на усю квітучу природу, яка недавно прокинулась від довгого зимового сну. Повітря напрочуд чисте, свіже і насичене пахощами буйно квітучих садів та одиноких дерев. Вдихаючи його – п’янієш і легкі удари серця, здається, чути на кілька метрів. Душа співає, радіє, тріпоче і тремтить. І саме у цей момент хочеться пригадати щось приємне із щойно згаслого весняного погожого дня. Вітер – пустун, на хвильку залишивши свою наймилішу берізку, поспіхом летить до невеликого вишневого садка, в якому із згаслими оч
... Читати далі »
Зоряна Середюк (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Чекання
Летіть дні і летіть ночі; Летіть – не вгавайте, Не шкодуйте мої очі, Сльози не втирайте; Не питайте мого серця, Чому воно ниє, Чому воно на самоті Ніби вовком виє; Не питайте, чому плачу Тихо серед ночі; Не питайте, чому болить Те серце дівоче; Не питайте, не знущайтесь, Мене не карайте, Тільки летіть, не вертайтесь, Летіть, пролітайте. Пролітали дні і ночі, Я їх не вертала, Бо чекала ту людину, Яку так кохала. Рік чекаю, другий, третій, А його немає. Що він робить, де блукає? Я цього не знаю. Але вірю, що вернеться, Я щаслива буду. І той час коли чекала Повік не забуду.
Ти найкращий на землі
Я вже нікого так не покохаю, Я вже нікого так не полюблю. Та за своє кохання я страждаю, За нього зараз я чомусь терплю.
Чому не разом ми? Цього не знаю. Ч
... Читати далі »
Переглядів: 660 | 
Додав: 
Дата: 
Коментарі: (0)
Подробнее
