Село, обсаджене лісами, Тут річка чиста пролягла… Краса, в піснях неописана, В казках не сказана вона. У центрі – церква величава, Й дзвіниця з блиском куполів, Що три століття тут стояла З усім селянством на чолі.
Село, оборане полями, Засіяне житами з всіх боків… З якими б не стрічались ворогами На перепутті всіх важких років, Ми гордо йшли у сильний бій кривавий, Бо знали: треба землю рятувать, Даровану у спадок нам дідами. Ми в бій ставали, як смілива рать.
Хвилюють серце тут сільські дівчата, Яким у спадок далася краса Від матері, а син від тата Козацьке ремесло перебира… Чарує око мальва біля хати, Що цвітом кольоровим зацвіла, Чарівні чорнобривці, ромашки й маки… Це все моя бабуся берегла.
Калина, що росте біля криниці, А на куті стріча гостей верба Сіллю і хлібом з ярої пшениці На рушнику, де диво-вишиття, Злітають з вишиванок чудо-птиці Добра, любові, злагоди й тепла
