В одному селі (зватимемо його Небилинівка) жив один юнак на імя Василь Холоденко.Зовні звичай ний собі хлопець яких в Небилинівці багато. Проте була у хопчини одна дивна особливість. Протягом року(тобто  всю весну літо і осінь) він носив не по сезону теплий одяг а взимку взага намагався не виходити  з хати.Молодь (особливо дівчата) від душі кепкувала з нього а старші люди при зустрічі з Василем з острахом хрестилися пошепки говорячи що в душі цього юнака на завжди поселилась зима навіть не здогадуючись на скільки вони праві.
   А по сусідству з Холоденками жила сімя Ростоплюків. Вони здавна товаришували і навіть планували по родичатися( у майбутньому звичайно ) одруживши свою дочку Галину з їхнім Василем .Та потім з Холоденком-молодшим  сталася ця разюча зміна і мрії про весілля довелось відкласти у довгу шухляду .Та дівчина незбиралась так легко здаватися бо ніжно і вірно кохала Василя а тому вирішила піти до чаклунки (ясновидиці Олени) щоб дізнатися чи не наслали на її коханого якесь закляття.                           
   Прізвище ясновидиці Олени було Злісна хоча саму її знали як людину добру і житєрадісну. Тому Галя нітрохи не злякалася переступивши поріг її будинку. Навпаки у дівчини було таке відчуття ніби ось-ось перед нею відчиняться всі таємниці світу. Про те уту ж мить з гіркотою подумала що з легкістю пожертвувала б усіма ними заради однієї -єдиної бажання  дізнатись яку і привело її сюди.Олена привітно поставилась до не званної гості адже більшість її гостей були такими. Люди просто приходи коли у їїхньому житті щось відбувалося. Тому Злісна без тіні найменшої злоби взяла Галину за руку провела до кімнати і посадивши на кушетку сказала негайно розповідати що трапилося.
   Дівчина не одразу наважилася розповісти про причину свого неспокою та побачивши на устах господині щиру усмішку всетаки зібрась духом. Ясновидиця уважно вислухала її а потім несподівано встала і швидко пішла до сусіднї кімати взяла там з верхньої полиці старої горіхової шафи маленький коричневий флакончик з-під якихось ліків з прозорою речовиною  всередині і так само мовчки тицьнула його в руки закоханій. Коли ж та звела на неї нерозуміючий погляд просто кинула_ Натри цим екран телевізора за пів години до перегляду.Все сама побачиш.- Більше вона не хотіла нічого пояснювати тому Галя подякувала за дарунок і пішла додому.
   В дома вона зробила усе так  як наказала Олена і пішла в свою кімнату робити уроки. Ця клопітка справа повністю захопила її і дівчина на якусь мить навіть забула про свого Василя та настанову Злісної. Вивів нашу героїню зі стану розумової ейфорії здивований вигук матері- Доню тут твого нареченого показують по телевізору.-Навіть попри здивування вона вимовила слово  наречений  з ледь помітною іронією. Двічі доню просити недовелось. Галя одразу ж покинула підручники і вбігла до вітальні де стояв телевізор.
  Спочатку вона не повірила у те що бачила. На блакитному екрані у прискореному темпі пробігало усе недовге життя її обраного. Усе. Як вони в дитинстві гралися разом і клялись у вічній дружбі а потім і в коханні.Як поволі дорослішали та мріяли одружитися і постаріти разом.ЯК ... та потім сталося те про що Галя  навіть і нездогадувалась.Звичайно вона змалечку помічала дивну звичку Василя поклонятись усьому що стосувалось зими. Хлопець носив тільки той одяг який був білого мов сніг чи синього мов лід кольору або був з зображенням сніжинки і без морозива взагалі не сідав до столу.  Казки вірші навіть мультики обирав ті що безпосередньо стосувались холодної пори року. Та  це були дурниці бо попривсе він був радісним і товариським хлопчиськом . Коли ж йому виповнилось пятнадцть все змінилося. Василь став відлюдькуватим та небалакучим і носив теплий одяг у найспекотніші дні. Галя не роміла причину такого перетворення адже сам він нічого не розповідав і ось тепер нарешті таємниця відкрилася.
   Виявляється інші пори року а саме Весна Літо та Осінь не на жарт образились на Василя за цілковите ігнорування їхньої присутності і вирішили розказати про це матирі Природі.Мати розділила їхнє незадоволення адже вона як і усі матері любила своїх дітей однаково. Тому вона наказала своїм вірним слугам північному і південному вітрам негайно принести хлопця до неї щоб раз і назавжди вирішити цю суперечку. Вітри негайно виконали наказ. Коли Василь про тираючи заспані очі і мабуть думаючи що усе це йому тільки сниться адже у його рідній Небилинівці була глибока ніч  постав перед прискіпливими поглядами Природи та її доньок Весна сказала-Ось він мамо той хлопчисько що сміє зневажати нас.-Про те оточує такою увагою нашу старшу сестру-підхопила Осінь.-І Що в ній такого особливого вона ж найхолодніша жінка у світі-втрутилось Літо.
-Тихше діти несваріться хай він сам говорить.-сказала Природа-Матір і дала знак Холоденку підійти ближче.
  Василь не одразу наважився та потім згадав що це всього лиш сон і нічого поганого з ним тут статись не може. А навіть якби і трапилось то все закінчиться тим що він просто прокинеться і чрез якусь годину-дві зовсім  забуде що йому  снилось.Тому забувши про тривогу і страх зробив декілька не квапливих кроків і опинився зовсім поряд трьох ображених дочок та їхньої люблячої матері. Якусь мить постояв мочки чекаючи на запитання  спокійно витримуючи оцінюючі погляди всіх присутніх і з усіх сил намагаючись не позіхнути адже незважаючи нате що в його розумінні це був лиш сон виховання не дозволяло цього зробити в присутності інших.Потім сказав без надмірного пафосу-Добрий вечір чи точніше сказати ніч.Можу я дізнатися чим заслужив щастя бути запрошеним на цю пізню вечірку.Літо обурилось- Бачиш мамо він щей глузує з нас. Та матір жестом наказала дочці замовчати потім ще раз змірявши гостя поглядом заговорила:
-Мене звати Природа а цемої доньки Весна Літо і Осінь. Вони поскаржились мені на тебе Василю що ти осмілюєшся зневажати їх натомість неабияк захоплюєшся моєю старшою дочкою- Зимою.Тож я наказала своїм слугам- вітрам привести тебе в мій палац щоб особисто розібратись в цій непростій ситуації.
  Очі хлопчини раптово загорілись.
-Так ви матір Зими.А сама вона де.-Зараз підійде я вже за нею послала-сказала Природа і майже одразу додала-А ось і моя старшенька. В цю мить до залу увійшла білокоса красуня у всій постаті якої проступала якась холоднуватість. Василь одразу ж впізнав Зиму. Він впав перед нею на коліна і буквально засипав щойно прибулу компліментами-Люба пані я ваш відданиий шанувальник.Ні дня не проходить без думки без вас а що ночі я бачу казкові сни про білі пухнасті ліси і сині мов скляні ставки. Як шкода що дні вашого панування так обмежені я б хотів щоб ви навік поселились в моєму серці.  Зима здивовано поглянула на незнайомця потім на матір. Природа якось зніяковіло посміхнлась їй у відповідь а Василю сказала таке:
- Бачу скарги моїх молодших небезпідставні- ти дійсно вірний лиш їх старшій сестрі. Колись тобі доведеться про це гірко пошкодувати а поки я дам те чого ти так прагнеш - гіршого покарання за зневагу годі бажати.
Вона кивнула Зимі і та наказавши хлопцю підвестися поцілувала його в область серця.Василь мало не зомлів від радості а вітри одразу  підхопилийого на свої крила і понесли додому.Наступного ранку Холоденко прокинувся від нестерпного холоду і від тоді йому ніколи вже невдавалось зігрітися...
  На цьому сумному моменті з життя Холоденка- молодшого фільм закінчився. Почалася якась програма про тварин. -Я й не знала що син наших сусідів знімається в кіно.Так ось чому він став таким не людяним. Зазнався. Боїться що будемо пристава щоб дав автограф.-в останній репліці матері Галя відчула іронію.Хоча самій було не досміху.Адже вона одразу здогадалась що це ніяке не кіно.Як тіліки дивна трансляція почалася їй одразу спали на думку слова ясновидиці Злісної -Сама все побачиш.Так ось у чому справа.Василя дійсно зачарували і не хто небуть а ЇЇ Квітучість Природа. Точніше Зима за її наказом . Щож тепер буде.Як йому допомогти , адже сам він невпорається.Боїться  відкритись хочаб- комусь навіть їй попри те що вони змалечку дружать і вже майже рік зустрічаються як справжні закохані.Думав незрозумію чи почну жаліти. Гордий.Та зараз не до образ-треба бігти до Олени і розпитати її як можна допомогти коханому.Дівчина почала нашвидкоруч одягатися і на всі розпити матері куди вона і по що кинувши-Я не надовго -швидко вибігла з хати. 
  Ясновидиці немов на зло саме не було в дома.Сусідка тітка Валя сказала що та з годину тому подалася до лісу і Галя змушена була чекати господиню присівши на сходах. Минуло ще з пів години поки Олена зявилася несучи у руках великий букет якогось зілля. Вона анітрохи не здивувалася побачивши єдину доньку Розтоплюків у себе на подвірї. Мовчки відчинивши двері просто увійшла до хати і поклавши букет у жовту скляну вазу що формою нагадувала ступу дістала з полиці велику дещо пошарпану кигу і присівши на диван почала зосереджено гортати неначе щось шукаючи.Дівчина так само мовчки у війшла слідом за нею і стала на порозі кімнати не наважуючись порушити мовчання першою. Нарешті Злісна заговорила:
-Розказуй що бачила.
І Галина швидко  їй розповіла а точніше - переказала все що дізналася з телевізора.Так само мовчки вислухавши як і ввійшовши господиня лиш кинула немов підсумовючи сказане-Погані справи- і знов занурилась у читання.Та гостя цього разу не втрималась.
-Що ж робити?
Ясновидиця закрила книгу знову поклала її на полицю і пішла до сусідньої кімнати.Там вона взяла з уже відомої нам шафи ще один флакон з під ліків з зовсі іншим вмістом віддала його Галині промовивши:
-Натри цим злегка клавіші свого мобільного-тобі позвонять-і як заведено не сказавши більше ні слова провела її до дверей.
   Вдома закохана ще раз провела ритуал із натиранням поклала телефон на столик біля ліжка і стала чекати дзвінка. Проте час ішов а мобільний мовчав.Підвечір він усеж таки подав голос та це звонила подруга Оксана - питала чи правду казала Галина мати про те що Василя показували по телевізору.Дівчина заспокоїла подругу сказавши, що це була дитяча пєса написана нею та зіграна Холоденком та ще кількома дітьми.Вона була записана на касету і Галя випадково забула її вийняти з відеомагнітофону а мати вмикаючи телевізор ненавмисне увімкнула перегляд.Оксана розчаровано гітхнула попрощалась і поклала слухавку.Звичайно ж негарно брехати про те роте й розповідати правду та щей таку неймовірну по телефону теж негодиться.Прийде час Галя сама їй усе розповість а поки що вона повинна відповісти на один дуже важливий дзвінок.Та мобільник уперто мовчав.Коли ж у дівчини від утоми почали злипатись повіки вона вирішила що сьогодні їй більше ніхто неподзвонить а тому помившись та почистивши зуби приготувалась спати.
  Телефон задзвонив несподівано о другій годині ночі.Галя не вмикаючи світло намацала його у темряві.Солодко позіхаючи і протираючи заспані очі вона натиснула на кнопку прийому дзвінка -Алло.У відповіть приємний жінночий голос майже пошепки вимовив:
-Одягайся та виходь в поле.
-Хто це хто...- почулись короткі гудки як символ зненацька обірваної розмови.
Розтоплючка ще кілька секунд вагалася-чи той це дзвінок на який вона так довго чекала та бажання будь-що допомогти коханому взяло гору тому вона обережно щоб не розбудити батьків встала з ліжка і почала одягатись.Потім так само тихо взулась та вийшла на вулицю  швидко попростувавши в бік поля.
  Не дійшовши буквально декілька кроків до пункту призначення Галя несподівано відчула як якась невідома сила підхопила її на дужі крила і шидко понесла в сторону лісу.Про те цей дивний політ тривав всього декілька секунд-дівчина невстигла навіть по справжньому перелякатись як опенилась перед кришталевим палацом смарагдові двері якого у туж мить розчинилися перед нею. Поволі ступаючи фарфоровою підлогою і схвильовано роззираючись в усі боки наша героїня увійшла до великої зали стіни якої були чотирьох різних кольорів-білого зеленого синього і жовтого.Там на неї чекали уже знайомі нам а зрештою й їй самій пори року-Зима Весна Літо та Осінь зі своєю матірю-Природою що велично воссідала на дубовому троні.З хвилину ЇЇ Квітучість з цікавістю роздивлялася гостю потім задоволено хмикнувши промовила:
-Про що ти хочеш дізнатися Галинко яку таємницю я маю відкрити-і в цьому тихому майже лагідному голосі юна гостя одразу впізнала той напівшепочучий що якихось десять хвилин тому звучав у її телефоні.
  Розтоплючка низько вклонилась ЇЇ Квітучості і промовила:
-Королево Природо та ви королівни прошу вибачення за цей пізній візит та я прийшла до вас у нагальній і дуже важливій справі.І хоча ця справа здебільшого виражає мої інтереси її успішне розвязання неможливе без вашої участі...- Природа знову задоволено посміхнулася слухаючи шанобливу річ дівчини про те піднявши вгору праву руку попросила Галину хвилинку помовчати-Припини спілкуватися зі мною як з нерівною собі.
Адже незабувай що я не звичайна земна королева відома своєю пихатістю а королева всього живого.Тож спілкуйся просто як з матірю чи подругою або другом.
-Прошу вибачення як що я образила вас своїм незнанням...
-Знову починаєш-губи Природи пересмикнулись у посмішці-Просто скажи чого тобі треба.
  Спантеличина тим що її блискучу промову було двічі перервано Галя на якусь мить застигла у нерішучості та швидко оговтавшись мовила:
-Матінко Природо зробіть Василя знову колишнім.ЇЇ Квітучість помовчала а королівни дружно засперечалися між собою.Та за мить тим самим жестом правої руки мати заспокоїла їх.-Я не вправі цього зробити і зовсім не через образу моїх дочок.Просто влада якою я володію полягає тільки у виконанні чужих бажань.Адже Василь сам попросив щоб у його серці назавжди поселилась Зима і тепер змінити бажання вже неможливо.Іноді найтяжчою покарою для людини є те чого вона прагне понад усе.-Це означає що він на все життя лишиться холодним і ніколи не зможе зігрітися.-на очах у Галини виступили слоьзи.
-Чомуж-поспішила заспокоїти її королева-адже я сказала що сама не всилі нічого зробити ти якраз можеш.
-Як це я.-здивувалася дівчина.
-А так. Як що твоє кохання дійсно щире-а в цьому я не сумніваюся-ти повинна зробити так щоб завтра до опівночі Василь тебе поцілував.Але будь обережною-ваше кохання повинне бути взаємним тільки тоді лід у його серці розтопиться.Інакше вічний холод вселиться в твоє серце.Тож усе добре зваж перш ніж наважитись.А зараз пробач-вже пізно час відпочити тай тобі треба виспатись-завтра важливий день для кожної з нас.ЇЇ Квітучість кивнула вітрам і через хвилину Галя стояла вже біля свого будинку.
  Та спати тієї ночі їй уже не довелося.До світанку залишилось зовсім мало часу а вона як і кожна  дівчина на селі звикла вставати рано тай усе пережите всього якусь годинку тому недавало заснути.Галя безперервно думала як наче у казці розчаклує коханого і вони заживуть довго і щасливо-закінчать школу вона піде вчитися далі-в інститут журналістики а Василь два  роки захищатиме Батьківщину. Коли ж повернться додому струнким та змужнілим вони нарешті одружаться і вже ніколи не ролучатимуться.Влаштуються на роботу заведуть дітей словом житимуть як звичайна родина.Дівчина ледь стримувалась щоб не розбудити батьків та не поділитись з ними радістю.Вони б напевно вирішили що їхня донька геть зїхала з глузду.Та раптом згадала що коли почуття хлопця виявляться не такими сильними як її власні дароване прокляття перекиниться на неї. Та це була лиш хвилинна слабкість-адже дівчина давно вирішила будь-що врятувати свого Холоденка навіть якщо доведеться заплатити власним життя чи навіть щастям.
  Як тільки стало займатися на день швидко встала одягнулася та прибрала в кімнаті.А потім тихо щоб не розбудити батьків вийшла з будинку пішла на город і через задню хвіртку потрапила до сусідів. Зупинившись перед вікном Василевої кімнати що виходило саме на цей бік неголосно постукала.Майже хвилину чекала на відповідь і вже хотіла знову спробувати коли до шиби притулилося знайоме обличчя.Впізнавши Галю Василеві очі на мить загорівся радісними вогниками та хлопчина швидко оговтався відчинивши вікно з погано удаваною байдужістю  мовив:
-Привіт.Чого тобі. 
    Галя відповіла не зразу бо раптом відчула як слова комом застрягли у неї в горлі.Та зібравшись з духом вимовила червоніючи при кожному слові.
-Васильльку так тривати більше не може.Колись між нами було кохання а зараз ти намагаєшся мене уникати.Якщо у тебе є інша чи ти просто розлюбив-я зрозумію і неперечитиму.Тільки скажи про це відкрито.
Дівчина бачила як морщилось від болю обличчя коханого та просто сказати що вона все знає і хоче допомогти не могла-чоловіки не люблять коли їх жаліють.Холоденко також не квапився з відповіддю.Він ніяк не міг змусити голос не тремтіти вимовляючи давно завчену фразу колиж нарешті впорався слова зазвучали уривчасто та з натиском
-Я...Тебе... Не...люблю.
-Тоді поцілуй мене на прощання.
Василь хотів щось заперечити та дівчина додала майже пошепки:
- Востаннє-і він скорився.
  Що трапилося далі не важко здогадатись.Сила їхніх почуттів зруйнувало закляття точніше наслідок не обережного бажання. Для закоханих почалося нове життя а через якийсь час вони одружилися.Розказують що на цьому весіллі гостювали всі чотири пори року з Матірю Природою.Хто знає можливо так і було. Словом як і у кожній казці у них було своє..довго і щасливо..
А Василя з того часу ніхто не називав Лютим .За ним закріпилось інше прізвисько-Березень.