Роман Рибчин

Благаю Вас, хто може зрозуміть
Дівочу суть і мрії неосяжні.
Як від легкого дотику тремтить
Душа моя і серденько відважне.
Для себе вибрала нелегкий шлях
Увінчаний колючками тернини,
Свідомо вірю, не вагаючись в думках:
Здобудем Незалежну Україну.
Що зацвітуть сади, заколоситься жито
Зерном відбірним, золотом хлібів.
В своїм краю ми будем вільно жити
На землях наших прадідів-дідів.
І правда браття, не забуду я ніколи:
Батьківські сльози і нелюдський крик.
Як у людей невинних біля школи
Стріляв спокійно нелюд-більшовик.
Тому ми стали всі відважні й юні
Гарячі голови і мужнії серця
За руки взявшись скажем: Ні комуні!!!
Це гасло гідне воїна-борця.
Серед зневірених піде недобра слава
За цей мій вибір: не терпіти зло,
Бо так розпорядилася держава
Другого вибору у мене не було.
Для цеї справи я віддала юнь дівочу
І свій обов'язок, як матері й жони.
Я все віддам: ті ... Читати далі »

Марія Ткачук

Він йде під тягарем хреста,
Він падає, втрача останні сили.
Чашу терпіння вип’є він до дна,
Щоб від гріха спасти тебе, людино.

Він йде. Не дивлячись на кров,
Що з ран його просочується тіла…
Він йде. За нашу віру, за любов…
Чому ж не ціниш ти цього, людино!?

Він йде… На голові вінок,
Ні, не лавровий, терням він повитий.
За тебе робить він страждання крок,
Щоб від страшного суду захистити.

Хіба ж не бачиш ти цього, людино?
Чи може очі закрива зневіри тьма?
Хіба ж не хочеш бути воєдино
З спасінням нашим в небесах?

Хіба не бачиш ти цього людино?!
Хіба не чуєш ти його страждання крик!?
Чому ж ти раниш серце його щире?
Чому ти зневажаєш його лик?

Ми маєм все… Ми маєм славу, гроші…
Ми з тіла робимо безсмертний ідеал,
Забувши, що воно зовсім не наше,
Ним Господь Бог нас всіх обдарував.

Падеш, людино, в прірву зла й розпусти,
Невже не знаєш, що прийде колись кінець…
... Читати далі »

Людмила Солонишин
(учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")