… Надворі був зимовий ранок. Вона стояла на снігу і дивилася в той бік, де ледь помітна дорога губилася в лісі. З неба падав сніг, а на її очах були сльози, які перетворювалися в кришталики льоду і падали додолу. І не один день вона стоїть тут, і не одна сльоза скотилася по її щоці. Вона стоїть, а уста тремтять…
    І так кожного дня вона виливає свою душу, надіючись, що він ось - ось прийде, обійме її ніжно – ніжно, обцілує її… Але все марно, він не прийде до неї. Тепер вона одна; ні батька, ні неньки, тільки старенька бабуся. А старість не радість. На скронях звисають пасма посивілого волосся, обличчя вкрилося глибокими зморшками, в яких заховалися біль і страждання, які вона пронесла крізь усе своє життя. Але старі, порепані від роботи руки, все одно вміють приласкати, приголубити свою єдину радість – Олесю. Вона вірить, що ... Читати далі »

Коментарі: (0) | Подробнее