Наталія Кулинюк (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Коли ти будеш далеко Згадаю тоді я тебе. Ти знаєш як не легко Кохати й чекати тебе. Не знаєш, що серце мліє Й надія уже не живе І подумки я жалію, Що так я кохаю тебе. Я знаю, що не доля Бути разом з тобою мені Та серце коле від болю З очей течуть сльози сумні Ти там далеко – далеко В душі коле, камінь лежить, А на серці так нелегко Бо без тебе не можу я жить.
Все більше згадую про тебе
Все більше згадую про тебе Приймаю світ таким як є І знову ніжне синє небо Мені згадає, що ти є. І знов пахучі білі квіти Мені шепочуть: « Не журись, Не плач, бо ще на білім світі, Мабуть, зустрінетесь колись». Нехай той вітер повіває Мені говорячи що ти Мене кохаєш, знов кохаєш, Але не знаєш де знайти. Мої зелено – карі очі Завжди в задумі і сльозах І знову в мріях серед ночі Цілуєш ти мої уста. Але чомусь не вірять очі Ні білим квітам, ані травам І серце знов сказати хоче Ти не зі мною тут, а там. Все більше згадую про тебе, Все більше чую голос твій… Говорю я сама до себе, Що все одно ти будеш мій.
********* Кохання нам прикрашує життя Цю істину з нас кожен пам’ятає. Кохання – це щасливе майбуття. Нема кохання – то й життя не має. Кохайтесь люди! Будьте чарівні! Де б не жили, в якому краї. Найкращими хай будуть на землі Три звичних слова: «Я тебе кохаю!» То ж не старійте, будьте молоді, Кохання хай сія у кожнім слові Хай ранок починається у вас Із поцілунку, радості, любові. І всі хай будуть квіти на столі, І усмішка хай буде не остання. Хай завжди на усій моїй землі Благословенним буде День кохання!
