Олекса Згорів

Україно моя, загодована голодом
Чорноземна земля, вмита кров"ю народу
Перехрестя доріг між Євроопю й холодом
Розпинає навік вистраждану Свободу.

Батраковий почин спотикального старту
Оббиває коліна нескоримої волі
Несучи до вершин непоправную втрату,
Добиває надію нестерпная Доля.

Виростає зерно бур"нами закатане
Розпрямляються крила польоту могутнього
І видавлює з себе обличчя заплакане
Несміливую міну, усмішку майбутнього.