Небо синє на Вкраїні, то мій рідний край. Поле жовте, лан пшениці – земленьки розмай. І пахучі диво-квіти, й чудо-зілля, що жде літа. Й чудо-зілля, що жде літа – то моя земля…
Ріки чудні на Вкраїні – то мій рідний край. Над Дніпром росте калина – земленьки розмай. І дністрові верболози, і пахучі їхні сльози, І пахучі їхні сльози – то моя земля…
Вишиванки на Вкраїні – то мій рідний край… З рушників злітають птиці – земленьки розмай. Й відправляють з рушниками у дорогу тато й мама, Щоб нас лихо обминало – то моя земля…
Щирі люди на Вкраїні – то мій рідний край. Доброту дарують й радість,земленьки розмай. З хлібом-сіллю нас стрічають, теплим словом привітають, Гарну пісню заспівають – то моя земля…
Марія Хантя (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Захоплення, мрія чи можливо… кохання. Почуття, яке
виникло у мене до тебе неможливо пояснити. Здається, у цьому житті
занадто багато загадок, які неможливо зрозуміти без надмірних зусиль. Я
переконана, що задарма немає нічого; все має свою ціну і не обов’язково у
грошовому виразі. Ціна моїх почуттів до тебе ще не визначена…
Я постійно думаю про тебе, набридаю тобі своїми дзвінками, відволікаю
від роботи, інколи роблю те, про що потім жалію – хоч і розумію, що у
цьому звинувачуватиму тільки себе. Я не ставлю тобі жодних умов, я
просто хочу розуміння і хоч краплинку твоєї любові.
І не треба розказувати мені про те, що між нами велика різниця, що все
це тимчасове захоплення. Я не в дитячому садочку ( як ти любиш
повторювати ) і розумію, що частково ти маєш рацію і все ж не можу
нічого з собою вдіяти.
Можливо це і є тим вічним і незрозумілим почуттям,
... Читати далі »