Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Головна » 2011 » Травень » 04
|
Мій рідний край |
Переглядів: 618 | Додав: malaxaj | Дата: 04.05.2011
Марія Ткачук
Небо синє на Вкраїні, то мій рідний край. Поле жовте, лан пшениці – земленьки розмай. І пахучі диво-квіти, й чудо-зілля, що жде літа. Й чудо-зілля, що жде літа – то моя земля…
Ріки чудні на Вкраїні – то мій рідний край. Над Дніпром росте калина – земленьки розмай. І дністрові верболози, і пахучі їхні сльози, І пахучі їхні сльози – то моя земля…
Вишиванки на Вкраїні – то мій рідний край… З рушників злітають птиці – земленьки розмай. Й відправляють з рушниками у дорогу тато й мама, Щоб нас лихо обминало – то моя земля…
Щирі люди на Вкраїні – то мій рідний край. Доброту дарують й радість,земленьки розмай. З хлібом-сіллю нас стрічають, теплим словом привітають, Гарну пісню заспівають – то моя земля…
|
|
Докір сумління |
Переглядів: 613 | Додав: malaxaj | Дата: 04.05.2011
Роман Рибчин
Схиливши голови, скажіть: Хто знав із вашого села Тих, шо померли, не поживши, І свої голови зложивши, В ім'я свободи і добра.
Скажіть, якшо прорветься слово: Що страхом втомлені колись. За чужі спини не ховались. Вони за те, що нам зосталось Свинцю по горло напились.
Скажіть, чи може ви забули: Коли хотіли, щоби вас Потрібно було захитати, Від хати горе відвертати У той важкий, жорстокий час.
Скажіть, чи може це ганебно: За рідний край, за свій народ, Скривати правду від « господ» Свідомо знаючи, що завтра Можливо, всі «пайдут в расход»..
Ні, ви промовчите, напевно. Бо в ваших головах думки: За будь-яку ціну пробитись Та щоб не дуже заплямитись, Непевним дотиком руки.
Наскільки мужнім треба бути, Признавши власні помилки, Ідей високих досягнути, Щасливе майбуття здобути, Його пронести крізь віки.
|
|
Немеркнуча іскра кохання |
Переглядів: 682 | Додав: malaxaj | Дата: 04.05.2011
Марія Хантя
(учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Захоплення, мрія чи можливо… кохання. Почуття, яке
виникло у мене до тебе неможливо пояснити. Здається, у цьому житті
занадто багато загадок, які неможливо зрозуміти без надмірних зусиль. Я
переконана, що задарма немає нічого; все має свою ціну і не обов’язково у
грошовому виразі. Ціна моїх почуттів до тебе ще не визначена…
Я постійно думаю про тебе, набридаю тобі своїми дзвінками, відволікаю
від роботи, інколи роблю те, про що потім жалію – хоч і розумію, що у
цьому звинувачуватиму тільки себе. Я не ставлю тобі жодних умов, я
просто хочу розуміння і хоч краплинку твоєї любові.
І не треба розказувати мені про те, що між нами велика різниця, що все
це тимчасове захоплення. Я не в дитячому садочку ( як ти любиш
повторювати ) і розумію, що частково ти маєш рацію і все ж не можу
нічого з собою вдіяти.
Можливо це і є тим вічним і незрозумілим почуттям,
...
Читати далі »
|
|
|
|