І
    Перший літній день зустрів Настю ніжним поцілунком сонця. Його промені, наче пелюстки троянд, спускаючись з неба, повільно, граціозно торкалися юного личка і так же повільно сповзали по шиї і губилися в волоссі. У душі панує радість, яку підтверджує блиск очей. Вони так усміхаються, наче побачили цей світ вперше, такий привітний, милий, чарівний. Дівчина зупинилася, щоб роздивитися те чи інше місце, що кидалось в очі і заманювало своєю неповторністю.
    Телефонний дзвінок перервав чарівне пізнання міста Євпаторії. Настя кожного року їхала до своїх родичів. Але завжди було щось таке, що чарувало душу, наче вперше.
- Алло.
- Привіт, Настя!
- Привіт, Андрій!
- Чому тебе так довго немає? Де ти? Може заблудилася?
- Ні, ні. Я скоро буду. Ось тільки не можу намилуватися красою.
- Не хвилюйся, - заспокоїв її брат, ... Читати далі »

Коментарі: (0) | Подробнее