Людмила Солонишин (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Того вечора Сергій і його друзі, добряче випивши, вийшли на вулицю і почали чіплятися до перехожих. Біда не обминула Володю – високого, кремезного, сильного юнака. Озвірілі хлопці били його до того часу, поки не втратив свідомість, а потім розійшлися, ніби нічого й не трапилось. Наступного дня тільки про бійку й говорили. - Ти чула? Володю побили. - Так. Здається, його відвезли до лікарні. - Іванко, ти щось про це знаєш? – допитувалися подруги у високої білявої дівчини. Та вона мовчала, хоча знала все. Уже два роки Іванна зустрічалася з Володею. Того вечора вони були разом, але налякана дівчина одразу втекла додому і нічим йому не допомогла. Хотіла піти до хлопця у лікарню, але не сміла. А в суботу з дискотеки додому пішла з Сергієм. Мама сварила,
... Читати далі »
Ірина Костюк (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Любимий
Твої очі, твій погляд безмежний, Ти – як крапля дощу навесні. Такий радісний, необережний, Ти дотепний, красивий, смішний, Таємничий, приємний, жаданий, Романтичний, трішки сумний. Дуже рідний, дуже коханий, Ти подобаєшся мені!
Не зумів
Не зумів ти любов зберегти, Не зумів, то й не треба. То ж тепер не запитуй мене, Чом я байдуже ставлюсь до тебе. Чом при зустрічі я мовчу, Або зовсім їх уникаю. Я давно вже забула тебе, І про мене забудь, благаю. Не переч і не стій на шляху, Не жалійся так дуже на долю. Пам’ятай, що колись і мене Серце боліло за тобою.
Розлука
Як забуть ті поцілунки, Що пам’ятають губи їх завжди? Як забуть мені ті подарунки, Що серце береже завжди? І що сказати – я не знаю, Й відповісти немає слів. Згубив ти ключик наш від раю, Де зберіга
... Читати далі »
Валентин Дмитрук (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Лютий - місяць довгожданий, Час гармонії сердець, Пік любові, день кохання Дав Всевишній нам Отець. Всіх сьогодні покорила Нас Амурова стріла, Ауру з сердець створила І блаженно зацвіла. Цілий світ бурлить завзято: Валентина день настав! У Венери нині свято – Добрий ангел завітав. Я попрошу в нього миру, Щастя, злагоди, тепла, Процвітання еліксиру, Й Україна щоб цвіла. В день цей небеса радіють, Сотні рук здійнялись ввись Боже! Подаруй надію І на просьби озовись! Обездолених, страждальних Пригорни і захисти, Обітри сльозу печальних І покаяних прости. Я гінець його послання Із незвіданих глибин, Бо родився я з кохання І зовуся – Валентин.
Віта Марчук (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Ти раптово з’явився у моєму житті, увірвався в моє серце, заполонив мої думки. Ти змусив мене змінити усі мої погляди, забути все, чим я захоплювалась. Ти був як весняне сонце, яке зігріло мене своїми променями, але швидко сховалось за хмари, залишивши тільки холод та безмежний сум. Коли я бачу тебе, мені здається, що якась частинка мене наче відмирає, а коли я чую твій сміх, то якась незбагненна теплота заповнює мене з середини, огортаючи моє серце щемлячою радістю й водночас гірким смутком. Так важко любити і розуміти, що ця любов – недосяжна. Я хочу тебе забути, але не можу, бо надто часто бачу тебе, чую твій голос. Це незрозуміле почуття вбиває мої емоції, роблячи мене байдужою до всього навколишнього. Я не помічаю красу квітів, чаруючу теплоту зоряних ночей… Я не можу нічого з собою вдіяти. Надія не покидає мене і я до ос
... Читати далі »
Наталія Гушпіт (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Чекаю день і ту хвилину
Чекаю день і ту хвилину, Коли побачимося знов Серед зірок, що безупинну Дарують світові любов. Серед небес, в нічнім просторі Там, де зникає сміх і плач, Серед троянд, дарунків долі, Де в нас не буде злих невдач. Там тільки ми одні з тобою, Лиш наші душі в небесах. Там все залишим із журбою Ми розійдемось по зірках. І все забудем серед ночі, Серед троянд, лілей, перлин. Тільки з тобою бути хочу, Адже для мене ти один.
******
Ти світло, ти моя дорога, Прекрасний ангел із небес, Ти моя радість і тривога, Найбільше чудо із чудес. В твоїх очах краса і ніжність, Безмежжя неба і блакить. Шукаючи тебе, лечу я в вічність Туди, куди життя летить. І щиро вірю, що тебе зустріну В красі троянд, в росі весняних трав. І вже ніколи більше не покину, Бо знаю, що і
... Читати далі »
Христина Меринда (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Здавалося, що це був останній вечір. Місяць одиноко заглядав у вікно і заливав її змарніле обличчя тьмяним світлом; поодинокі зорі дивилися у засмучені очі, а її руки… Сухі, зболілі, вони важко торкалися холодного скла на вікні, мабуть хотіла, щоб хоч одна зірка зірвалася з небесної підвіски і опустилася у руку. Тоді вона б загадала бажання. А що їй залишається робити, тільки мріяти про смерть. Скільки днів підряд смерть заглядала в очі, брала за руку, вела, а потім відпускала. Чому?.. Чому?.. Невже мало болю витерпіла? – Мабуть. Та що говорити… Здоровій людині тяжко зрозуміти хворого, відчути його біль… У грудях укотре защеміло маленьке жіноче серце, затряслося, мов у пташки на морозі, заплакало гіркими кров’яними сльозами і замовкло. Заніміло усе тіло. При диханні грудна клітка ледь рухалася, а кисню не вистачало. І все це через нестримний біль. Зім
... Читати далі »
Оксана Баранюк (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Дар ночі
Палахкотять, співають зорі, У небі чистім і прозорім, Мені нагадують тебе, Твій ніжний погляд і ласкавість, Безмежні очі голубі, Вони весь час переді мною Стоять як вдень так і вночі. А ніч простора, безмежна, ніжна, кольорова, Вона мені тебе дарує, Приносить ангел здалека Твою любов і твоє щастя, Яке не зникне без сліда.
Свята любов
На світі в кожної людини Є скарб прекрасний, дар безцінний, Під іменем «Свята любов». Вона крадеться в кожне серце, Примушує любити нас, І вірити у своє щастя, Яке завжди прийде до нас.
Даремні страждання
Десь далеко за тисячі кроків, Я шукаю тебе, та дарма, Озовися мій голубе кароокий, Озовись, не вбивай так мене. Ну навіщо ховати любов ту, Яка завжди сія мов зоря, Озовись, кохання ти моє, Поки я ще на світі жива. Я не хо
... Читати далі »
Переглядів: 1300 | 
Додав: 
Дата: 
Коментарі: (0)
Подробнее
