Уляна Тимочко (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Десь із блакитної безодні, звідки людина його чекає, являється кохання, осяяне світлом невинної чистоти. Розбудить в жилах кров, змусить серце сильніше битися, оп’янить і прибере владу над людиною до своїх рук. І тоді тендітні годинникові стрілки уміло перерізають нескінчену нитку часу. Все раптом завмирає, затихає неначе навмисне, щоб почути ритмічні удари двох сердець, відчути їх переможну силу… Ніч землю спокоєм покриває, а сон все не приходить. Я посилаю свій погляд до тієї найяскравішої зірки, бо бачу у ній твої очі… Бездонні очі із крапелькою смутку та іскрою пристрасті. Туди я опускаю свою печаль і свої бажання. Як рукою не досягнути до неба, так поглядом неможливо торкнутися дна тієї безодні. І крізь свідомість я чую романтичні звуки, безсмертні, як людська душа. Тихий перелив кришталевих дзвоників к
... Читати далі »
У вівторок, 28 березня, у селі Вікняни Тлумацького району відбувся ряд заходів з відзначення 130-річчя від дня народження народної вчительки і дитячої поетеси Марійки Підгірянки.
Розпочалися урочистості з поминального богослужіння у храмі Пресвятої Богородиці УАПЦ с. Вікняни.
На базі Вікнянського НВК педагоги-організатори загальноосвітніх шкіл району ознайомилися з презентацією місцевого загальноосвітнього закладу та побували на екскурсії у залі Марійки Підгірянки.
Далі, урочистою ходою до будинку, де проживала Марійка Підгірянка, гості та громада села попрямували до місця відкриття меморіальної дошки народній вчительці, яка жила і творила тут у 1945-1957 рр.
З вітальним словом до присутніх звернулися голова райдержадміністрації Василь Сенів, голова районної ради Михайло Вишневський, сільський голова Мирослав Красняк, учениця Мар
... Читати далі »
Михайло Буджак З книги "Золоте жниво землі Тлумацької"
Батьки повмирали, коли хлопчині не було й тринадцяти років. Виростав і виховувався біля родичів у с. Озеряни. Закінчив Станиславівську гімназію та Львівську духовну семінарію. Вчився на юридичному факультеті Віденського університету, але через матеріальні нестатки не закінчив його. Обирався до австрійського парламенту. У 1848 році був одним із ініціаторів створення Руської Ради у Львові та делегатом Всеслов’янського з'їзду у Празі. Поет, композитор. У 1890 році при допомозі редакції газети „ Червонная Русь" видав книгу „Записки Алексея Заклинского, приходника Старих Богородчан", на підставі якої Михайло Яців невдовзі написав оповідання ..Посол Петришин", а Іван Франко послуговувався при підготовці свого дослідження „ Азбучна війна в Галичині 1859
... Читати далі »
Гори, моя зірко, гори, не згасай, Лети ти по небу і долю шукай! Моя берегине, ти зоре ясна, З тобою я, рідна, неначе весна, Що завжди приходить до мене у сни, Що завжди приносить мені новизни. І кожен мій сон – кольоровий картон, І кожен мій сон – щирий музики тон. О зоре, ти доле, якщо ти впадеш, Мене ти в безодню страшенну стягнеш… І буду я плакать, і буду страждати, І буду любити судьбу, й проклинати… Не падай кохана, ти зоре ясна, Хай буде такою вже доля моя, Бо кращу дорогу не можу знайти, Світи, моя зоре, ти вічно світи!!!
Людмила Солонишин (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Ніч була чудова. Сповнена духом Різдва, вона передвіщала щось незбагненне й прекрасне. Іній надавав саду казкового вигляду, сніг в місячному сяйві переливався всіма кольорами веселки. Руслан тримав Людмилу за руки і цитував уривки з поеми Пушкіна. Цікаво, натхненно, так, ніби саме він був тим витязем, що врятував свою кохану. « Як гарно, як гарно!» – тільки й шепотіла вряди – годи дівчина, гублячись в карих очах хлопця. - Як гарно!» Вона могла слухати його день і ніч, забуваючи про все на світі, переносячись у прекрасний світ фантазій. Людмила кохала Руслана. Кохала по – справжньому, всім серцем, кожною клітинкою свого тендітного тіла. Її душа належала цьому чорнявому смуглому хлопцеві, вона вся належала йому. Вся до останньої краплі крові, до останнього удару серця. Уявити
... Читати далі »
Маленьке собачатко не розуміло, Куди поділися господарі його. Від звуку кожного його маленьке серце мліло: Це йдуть вони до домоньку свого. Та час минав, і вулиці безлюдні Стрічали песика німою тишею, В цвіту дерева плакали зворушливо, Бо за плодами їхніми ніхто не прийде вже. Сумна криниця не співа пісень, Як завжди, біля нового відра. І тільки півень гордовито вийшов, Щоб сповістити ранок для добра. Та те добро украв зловісний атом: Не було бомб, снарядів, куль, але... Село, мов вимерло, його, мов знищили, Вже двадцять літ ніхто там не живе.
Розсипались троянди по могилі; Маленька дівчинка стояла і ридала… І повні сліз ті очі сині-сині Тихесенько до когось промовляли: Чому пішла, чому мене лишила, Чого з собою не забрала в вічність? Я ж так зостатися тоді тебе просила, Я мріяла, що подаруєш ніжність… Легенький вітер розвівав її волосся, І щось берізці шепотів на вушко: Те, що хотіла, так і не збулося, Без мами цій дитині дуже важко. Щодень усе троянди красувались На горбику маленькому в куточку… - Прийди! Благаю, чуєш, рідна мамо!? Та привітай з весіллям свою дочку. В чужій родині зайвою зростала, Ніхто і не жалів мене ніколи. Верба тільки казки мені казала, А коси заплела мені тополя. Я виростала… Рани загоїлись… Душевні рани, що тебе немає! Сьогодні я матусю вже дружина, Та все одно тебе не вистачає…
Оксана Цибик (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
У печалі
Я без тебе всі дні Знов чомусь у печалі. Чом не з’явишся ти? Де ж ти милий, коханий? Я гукаю тебе! Де ж ти хоч відізвися Чи ще любиш мене Скажи тай посміхнися. Буде все в перший раз Ти обнімеш і скажеш Буде все без образ, Бо мене ти кохаєш. Знову прийдеш у сни Й посміхнешся так ніжно Ти для мене усе Ти любов ненатішна…
*****
Тебе я жду, любов моя. Проходять дні в розлуці Ти забаривсь досі нема Я б’юсь з думками мучусь. Роки пливуть та все дарма Щоб я тебе зустріла Загляне в очі самота Й не скажеш ти слова: «Моя кохана, мила». Я все одна, а ти не йдеш В моє життя , коханий, Чому ж любов не принесеш, Мій ніжний, мій бажаний. Тебе б я слухала щодня Розмови ті чудові Коли ти поруч в душі весна І в серці ти, любове…
Переглядів: 709 | 
Додав: 
Дата: 
Коментарі: (0)
Подробнее
У вівторок, 28 березня, у селі Вікняни Тлумацького району відбувся ряд заходів з відзначення 130-річчя від дня народження народної вчительки і дитячої поетеси Марійки Підгірянки.
Батьки повмирали, коли хлопчині не було й тринадцяти років. Виростав і виховувався біля родичів у с. Озеряни. Закінчив Станиславівську гімназію та Львівську духовну семінарію. Вчився на юридичному факультеті Віденського університету, але через матеріальні нестатки не закінчив його. Обирався до австрійського парламенту. У 1848 році був одним із ініціаторів створення Руської Ради у Львові та делегатом Всеслов’янського з'їзду у Празі. Поет, композитор. У 1890 році при допомозі редакції газети „ Червонная Русь" видав книгу „Записки Алексея Заклинского, приходника Старих Богородчан", на підставі якої Михайло Яців невдовзі написав оповідання ..Посол Петришин", а Іван Франко послуговувався при підготовці свого дослідження „ Азбучна війна в Галичині 1859
