Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Головна » 2011 » Березень » 28 » Поезії
|
Зоряна Середюк
(учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Я ще не готова
Була весна, сміялось сонце,
А небо ніжно дихало теплом.
Береза з дубом тихо шепотіла
Про те, як тепло й затишно кругом.
В моїй душі весна настала
І я бажанням піддалась твоїм.
Як стримувать себе тоді не знала
Та часто звала я тебе своїм.
Тебе я цілувала нажно,
Ніжно торкалася твоїх долонь
І думала – спинитись буде пізно,
Бо серце охопив палкий вогонь.
Та хмари шепотіли строго:
„Спинись! Оглянься навкруги.
Хіба не бачиш ти назад дороги?
Хіба не можеш ти її знайти?”
Я на секунду зупинилась
(А весна щезла, як і не було),
Побачила, як сильно помилилась
І як на нас подіяло тепло.
Трава тоді вкрилася снігом
І загуляла попід небом заметіль,
Покрились інеєм усі дерева,
А сонце посилало тільки тінь.
Тоді вже й серце охололо,
А я на тебе глянула з – під лоба,
Сказала грізно, ніби уколола:
„Пробач, та я до цього просто не готова”.
Демон
Мій демон! Моє кохання щире!
Прийди до мене на хвилинку в гай.
Ми будем разом до світанку, милий.
І байдуже, що не потрапимо у рай.
Прийди, зігрій мене своїм коханням,
До свого серця міцно пригорни.
Та не виснажуй ти мене чеканням,
Прилинь, на крилах ночі прилети сюди.
Ми будемо кохатися до ранку.
Запам’ятаю кожен порух твій.
Розвієшся, як дим ти на світанку,
Але ж назавжди лишишся, коханий, мій.
Неповнолітня я стою у гаю,
А ти і не людина – демон ти.
Та байдуже мені, бо я кохаю
Твої слова, фантазії, усі думки.
Говорять різне. Кажуть, що ти грізний,
В тобі не має й краплі доброти.
Та вечорами ти зі мною ніжний,
Не відчуваю я з тобою самоти.
Ніхто не вірить, що таке можливе:
Кохатися із демоном в гаю –
Що моє серце трепетне, щасливе,
Що я не чоловіка – демона люблю.
Мій демон! Моє кохання щире!
По швидше прилітай до мене в гай.
Кохатись будем до світанку, милий.
Та через це ми не потрапимо у рай.
Хто зна
Промінчик сонця заглядає у вікно,
Ніби остання крапля самоти.
З глибин сердечних виривається тепло,
Коли всміхаєшся так ніжно ти.
Широка усмішка приваблює мене
І тенор твій, що дзвінко так звучить.
Серце давно кохає лиш тебе,
Але душа чомусь про це мовчить.
Не ідеал ти, а звичайний чоловік,
Але для мене особливий став.
Здається покохала я тебе навік,
А може не кохання це? Хто зна?
|
|
Переглядів: 522 |
Додав: malaxaj
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
