Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Головна » 2011 » Березень » 27
|
Село моє |
 Переглядів: 606 |  Додав: malaxaj |  Дата: 27.03.2011
Марія Ткачук
Моє село… Ти казка чарівна,
Ти шум лісів, ти співанок колиска,
Ти вишиванок барва золота,
Ти сонця промінці барвисті.
І знову чути дзвону спів:
Моє село, ти мій Жуків!
Несеться знову десь здаля:
Ти рідна батьківська земля!
До тебе лину серцем я село…
Де б не була, де б стежку не ходила,
Я не забуду мамине тепло,
І батькове благословення щире.
Куди б шляхи мене не завели,
У серці залишається Чорнява,
І вічні сторожі людей – старі ліси,
Свідок історії – дзвіниця величава.
Щемить душа, коли я не з тобою,
Коли не чую я зозулі дзвінкий спів,
Коли повита горем і журбою,
Чекаю зустрічі з тобою я, Жуків.
|
|
Не про таку любов писав Пушкін |
Переглядів: 591 | Додав: malaxaj | Дата: 27.03.2011
Людмила Солонишин(учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Ніч була чудова. Сповнена духом Різдва, вона передвіщала щось незбагненне й прекрасне. Іній надавав саду казкового вигляду, сніг в місячному сяйві переливався всіма кольорами веселки. Руслан тримав Людмилу за руки і цитував уривки з поеми Пушкіна. Цікаво, натхненно, так, ніби саме він був тим витязем, що врятував свою кохану. « Як гарно, як гарно!» – тільки й шепотіла вряди – годи дівчина, гублячись в карих очах хлопця. - Як гарно!» Вона могла слухати його день і ніч, забуваючи про все на світі, переносячись у прекрасний світ фантазій. Людмила кохала Руслана. Кохала по – справжньому, всім серцем, кожною клітинкою свого тендітного тіла. Її душа належала цьому чорнявому смуглому хлопцеві, вона вся належала йому. Вся до останньої краплі крові, до останнього удару серця. Уявити
...
Читати далі »
|
|
|
|
Коментарі: (0)
Подробнее
