Вечір…
    Легенький вітерець кружляє навколо берези, наче залицяється до неї, ніби щось шепоче їй сонній, ніжно обіймаючи її тонкий білокрилий стан і легенько розчісуючи її гілочки – косички. Повний місяць з темного безхмарного неба, розливає своє срібне світло на весняну землю, на усю квітучу природу, яка недавно прокинулась від довгого зимового сну.
    Повітря напрочуд чисте, свіже і насичене пахощами буйно квітучих садів та одиноких дерев. Вдихаючи його – п’янієш  і легкі удари серця, здається, чути на кілька метрів. Душа співає, радіє, тріпоче і тремтить. І саме у цей момент хочеться пригадати щось приємне із щойно згаслого весняного погожого дня.
    Вітер – пустун, на хвильку залишивши свою наймилішу берізку, поспіхом летить до невеликого вишневого садка, в якому із згаслими оч ... Читати далі »

Коментарі: (0) | Подробнее