Христина Меринда (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Здавалося, що це був останній вечір. Місяць одиноко заглядав у вікно і заливав її змарніле обличчя тьмяним світлом; поодинокі зорі дивилися у засмучені очі, а її руки… Сухі, зболілі, вони важко торкалися холодного скла на вікні, мабуть хотіла, щоб хоч одна зірка зірвалася з небесної підвіски і опустилася у руку. Тоді вона б загадала бажання. А що їй залишається робити, тільки мріяти про смерть. Скільки днів підряд смерть заглядала в очі, брала за руку, вела, а потім відпускала. Чому?.. Чому?.. Невже мало болю витерпіла? – Мабуть. Та що говорити… Здоровій людині тяжко зрозуміти хворого, відчути його біль… У грудях укотре защеміло маленьке жіноче серце, затряслося, мов у пташки на морозі, заплакало гіркими кров’яними сльозами і замовкло. Заніміло усе тіло. При диханні грудна клітка ледь рухалася, а кисню не вистачало. І все це через нестримний біль. Зім
... Читати далі »
Оксана Баранюк (учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")
Дар ночі
Палахкотять, співають зорі, У небі чистім і прозорім, Мені нагадують тебе, Твій ніжний погляд і ласкавість, Безмежні очі голубі, Вони весь час переді мною Стоять як вдень так і вночі. А ніч простора, безмежна, ніжна, кольорова, Вона мені тебе дарує, Приносить ангел здалека Твою любов і твоє щастя, Яке не зникне без сліда.
Свята любов
На світі в кожної людини Є скарб прекрасний, дар безцінний, Під іменем «Свята любов». Вона крадеться в кожне серце, Примушує любити нас, І вірити у своє щастя, Яке завжди прийде до нас.
Даремні страждання
Десь далеко за тисячі кроків, Я шукаю тебе, та дарма, Озовися мій голубе кароокий, Озовись, не вбивай так мене. Ну навіщо ховати любов ту, Яка завжди сія мов зоря, Озовись, кохання ти моє, Поки я ще на світі жива. Я не хо
... Читати далі »
Переглядів: 487 | 
Додав: 
Дата: 
Коментарі: (0)
Подробнее
