Марія Ткачук

***

Гори, моя зірко, гори, не згасай,
Лети ти по небу і долю шукай!
Моя берегине, ти зоре ясна,
З тобою я, рідна, неначе весна,
Що завжди приходить до мене у сни,
Що завжди приносить мені новизни.
І кожен мій сон – кольоровий картон,
І кожен мій сон – щирий музики тон.
О зоре, ти доле, якщо ти впадеш,
Мене ти в безодню страшенну стягнеш…
І буду я плакать, і буду страждати,
І буду любити судьбу, й проклинати…
Не падай кохана, ти зоре ясна,
Хай буде такою вже доля моя,
Бо кращу дорогу не можу знайти,
Світи, моя зоре, ти вічно світи!!!

Зоряна Середюк
(учасник літературного конкурсу "Немеркнуче сяйво")

Я ще не готова

Була весна, сміялось сонце,
А небо ніжно дихало теплом.
Береза з дубом тихо шепотіла
Про те, як тепло й затишно кругом.

В моїй душі весна настала
І я бажанням піддалась твоїм.
Як стримувать себе тоді не знала
Та часто звала я тебе своїм.

Тебе я цілувала нажно,
Ніжно торкалася твоїх долонь
І думала – спинитись буде пізно,
Бо серце охопив палкий вогонь.

Та хмари шепотіли строго:
„Спинись! Оглянься навкруги.
Хіба не бачиш ти назад дороги?
Хіба не можеш ти її знайти?”

Я на секунду зупинилась
(А весна щезла, як і не було),
Побачила, як сильно помилилась
І як на нас подіяло тепло.

Трава тоді вкрилася снігом
І загуляла попід небом заметіль,
Покрились інеєм усі дерева,
А сонце посилало тільки тінь.

Тоді вже й серце охололо,
А я на тебе глянула з – під лоба,
Сказала грі ... Читати далі »